Що робити, а що - не варто, коли у вашої близької людини ПТСР (посттравматичний стресовий розлад)?
Поради Ксенії Kseniia Vosnitsyna, директорки Центру психічного здоров’я й реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України:
Жити з ПТСР доволі складно – ніколи не знаєш, в який момент, за яких обставин і в якій формі проявляться симптоми. У більшості випадків їх запускають внутрішні і зовнішні чинники, які називають тригерами.
Тригери можуть бути внутрішніми і зовнішніми. Внутрішні тригери – це те, що ми відчуваємо всередині: думки, емоції та тілесні відчуття (як в момент травматичної події). Зовнішні тригери – це ситуації, люди або місця, які нагадують про травматичну подію, до прикладу, певні слова, звуки, локації тощо.
Як зменшити ризики впливу тригерів?
не створюйте ситуацій, в яких можливе виникнення тригерів;
обмежуйте перебування в місцях скупчення людей без потреби;
уникайте різких звуків, які можуть нагадувати травматичну подію (музичні іграшки, рінгтони тощо);
не створюйте гучних звуків;
зведіть до мінімуму несподіванки;
не торкайтеся тіла людини і не обіймайте її без дозволу.
Чого НЕ варто робити, якщо у людини ПТСР?
Просити розповісти про травматичний досвід. Людям із ПТСР може бути складно говорити, до того ж, це може спричинити ретравматизацію.
Знецінювати пережитий досвід.
Героїзувати.
Вимагати (або просити) щоби людина опанувала себе – це не в межах її можливостей.
Звинувачувати і дорікати їй через те, як саме вона може реагує та проявляє емоції.
Підтримувати уникання наявних психологічних та фізичних симптомів.
Говорити, що ви знаєте і розумієте, що вона відчуває.
Говорити, що їй пощастило вижити – люди, які пережили травматичні події, часто не почуваються щасливими.
Говорити, що пора припинити поводитися, як на війні.
Говорити, що час лікує.
Різко змінювати плани.
Як підтримати людину з ПТСР?
Подбайте про її базові потреби: приготуйте поїсти, візьміть на себе інші побутові справи.
Допоможіть знайти контакти спеціалістів, організацій та груп підтримки.
Пропонуйте підтримку і тепло. Будьте виваженими, дбайливими, обережними.
Не знецінюйте і не будьте аж надто вимогливими.
Коли людина наважиться говорити, може статися, що вона захоче говорити про травматичну подію знову та знову. Дайте можливість поговорити стільки разів, скільки їй потрібно.
Робіть разом звичайні рутинні справи.
Говоріть про майбутнє та будуйте спільні плани. Це може допомогти протистояти поширеній думці людей із ПТСР, що їхнє майбутнє приречене.
Уникайте наркотиків, алкоголю та куріння вдома та у вашому оточенні.
Якщо стан людини дуже важкий не залишайте її на самоті.
