Запали свічку пам’яті: Україна пам’ятає – світ визнає!
Шановні земляки!
Щороку, в останню суботу листопада, вся Україна у жалобі схиляє голову перед нашими співвітчизниками – жертвами Голодомору 1932-33 років.
Голодомор - не історична минувшина, це глибока демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять очевидців. Голодомор українського народу визнано геноцидом. За масштабом, жорстокістю, цинізмом та організованістю з боку тодішньої влади і наслідками для майбутніх поколінь, він не має аналогів в історії людства. Це був злочин, свідомо спрямований на винищення українців. Сталінський режим мріяв зломити опір українського села, провівши колективізацію. 7 серпня 1932 року було ухвалено закон, який в народі назвали «Закон про п’ять колосків». За крадіжку зерна ним передбачався розстріл з конфіскацією майна. У той час, як від голоду вмирали мільйони українців, тодішня влада продовжувала експортувати зерно.
Не зважаючи на те, що радянське керівництво категорично заперечувало факт Голодомору, закордонна преса вже у 1933 році опублікувала правдиву інформацію про цю трагедію. Цивілізований світ намагався надати допомогу Україні. Але Москва категорично відмовлялася від цієї підтримки. Не зважаючи на страхітливий масштаб Голодомору, Сталін не досяг успіху. Голодомор 1932-33 років і нинішня агресія Російської Федерації в Україні мають ті самі причини. Це бажання російської імперії упокорити український народ, вбити його національний дух.
Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні. І наш святий обов’язок закарбувати в серцях пам’ять про наших братів та сестер, зробити все можливе, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду.
Схилимо голови в скорботі за тими, хто загинув голодною смертю, став жертвою репресій тоталітарного режиму.
На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору сьогодні з 16-ї години приєднуйтесь до Всеукраїнської акції «Засвіти свічку».
Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників, які на собі перенесли цей жахливий біль тіла і душі, біль наруги і тортур, поневіряння, виселення і заслання на чужину - за свою любов до України, за її волю і за те, що вони були українцями.
Пам’ятаймо свою історію, творімо могутню власну державу із високим рівнем добробуту. Щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба. Щоб ніколи у наших дітей не було голодних очей, щоб дитинство їхнє світилося щастям. Щоб наші люди завжди мали достаток. І хай оберігає нас Господь від будь-якого лиха.
Україна пам’ятає – світ визнає!
З повагою -
Голова Вінницької районної ради Ігор ШУТАК
