За десять миттєвостей до століття: жительку села Лисогора вітали з 90-річним ювілеєм

19.03.18

90 років - це мить в історичному масштабі, а для людини - це поважний ювілей та визначна життєва дата, подарована Богом для пізнання навколишнього світу, набуття мудрості, створення родини, виховання дітей та праці на благо держави.

16 березня свій славний 90-ий ювілей відзначила чудова матуся та бабуся, знана та поважна людина, невтомна трудівниця, повний кавалер орденів Трудової слави, жителька села Лисогора – Ганна Іванівна МИКОЛЮК. У цей святковий день зі щирими побажаннями, вітаннями, подарунками, квітами до неї на гостину завітали очільники Вінницьких районних ради Сергій Сітарський та державної адміністрації Михайло Демченко, голова районної ветеранської організації Петро Василинич, депутат Вінницької районної ради Олександр Мельник, голова Якушинецької ОТГ Василь Романюк та в.о. старости сіл Ксаверівка та Лисогора Олег Грузевич.

Гості щиро вітали іменинницю, бажали їй довгих років життя, оптимізму та бадьорості духу, зазначали, що довгожителі - це історія нашого краю з життєвою мудрістю, багатим досвідом, незламними рисами характеру в часи воєнного лихоліття та труднощів післявоєнної відбудови. Дякували за невтомну працю, стійкість, мудрість, за те, що віддавали часточку своєї душі і серця заради кращого життя. Окрім приємних та гарних слів, іменинниці презентували квіти, подарунки та Почесну грамоту.

Гостинно та радо зустрічала ця тендітна, сивочола, натруджена жінка усіх, хто завітав її привітати, дякувала їм за виявлену увагу та побажала усім міцного здоров’я, посмішок на обличчі та гарних сонячних днів. Адже саме це допомогло їй пережити життєві перипетії та залишитися молодою у душі. Також Ганна Іванівна обіцяла, приймати вітання і в 100 років й наголосила, що секрет її довголіття у щоденній праці, активному способі життя та любові до людей.

Життєвий шлях Ганни Миколюк ще з дитинства був нелегким та тернистим. Народилась дівчинка в селі Лисогора, в родині окрім неї виховувались ще п’ятеро братів. Пережила й голодомор 1932-1933 років, Другу світову війну, нелегкі повоєнні роки та перебудову. Із 13 років дівчинка пішла працювати у городню бригаду. Із сумом та болем згадує жінка як під прицілом фашистів збирала  для них картоплю. Після війни теж було нелегко. Батько повернувся з фронту, проте невдовзі помер від отриманих під час бойових дій ран. Тому аби прогодувати родину, Ганна разом з братами босоніж орали землю коровами, адже коней не було. Коли дівчині виповнилося 15 років, вона почала працювати в колгоспі «Прогрес» дояркою. Сорок шість років Ганна Іванівна трудилася дояркою, тридцять із них доїла корів руками. Усі, хто знав цю працьовиту та завзяту жінку, називали її трудоголіком. Адже працювала вона без обіду, вихідних та відпусток. На роботі зустріла й свого майбутнього чоловіка, за якого у 1955 році вийшла заміж і переїхала до Ксаверівки. Усе збільшувала надої. Три п’ятирічки поспіль ця невтомна трудівниця давала найвищі результати з надоїв молока на корову, за що й отримала свої ордени Трудової Слави.

Поруч із трудовими буднями жінка також встигала поратись по господарству, виховувати двох дочок. Сьогодні має ювілярка 4 онуків та 7 правнуків, які із безмежною любов’ю горнуться до неї.

Односельці також люблять, поважають і шанують  Ганну Іванівну, зазначають, що вона надзвичайно порядна, чуйна та добра людина, яка ніколи не відмовляла у допомозі, давала мудрі поради й вміла вислухати.

Подільськозоряни щиро приєднуються до усіх віншувань, бажають ювілярці міцного здоров’я, Божого благословення, здійснення усього омріяного та задуманого. Й нехай Господь дарує можливість зустріти ще не одну квітучу весну та ще не один ювілей в колі найближчих та найрідніших з усмішкою, наснагою та оптимізмом.

 

За матеріалами 
Вінницької регіональної
газети "Подільська зоря"

Повернутись
Голова районної ради
Сітарський Сергій Миколайович

Зараз немає петицій на які триває збір підписів

Переглянути всі петиції »

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація