А ювіляру виповнилося сто років: ювілей – День за днем!

23.03.20

Днями вітали ювіляра Сокиринецької ОТГ - Василя Ільченка. Привітати з поважною датою  ювіляра завітали голова Вінницької районної ради - Сергій Сітарський, голова Сокиринецької ОТГ - Лариса Мельничук та її заступник - Василь Шевчук,  голова районної ветеранської організації - Петро Василинич та голова первинної ветеранської організації Сокиринецької ОТГ  - Петро Глущенко. Почесний ювілей - велике свято в родині. Гості віншували шановного ювіляра з Днем народження, висловлюючи свою вдячність за важкі роки життя, тяжку працю, складні випробування, які не побороли в ньому почуття оптимізму, відповідальності і віри в щасливе майбутнє. Окрім приємних та гарних слів презентували ювіляру грамоту районної ради, районної державної адміністрації та районної організації ветеранів та грошову винагороду.      Колись, ще в молоді роки, я сказала своїй бабуні (татовій мамі): Як ви довго прожили,адже вам уже за 90 років. Бабуня подивилася на мене своїми сивенькими очима (я їх ще зараз пам'ятаю) і сказала: Так, дитино, спогадів багато, а от життя - мало, як один день... Я тоді не зрозуміла її слів. А тепер, дивлячись на свого батька, відчуваю, як швидко пройшли, ні, пролетіли роки, адже все, що було, проходило ніби вчора. Ми, діти, старалися робити уроки, бо прийде з роботи батько і запитає про наші успіхи та невдачі, виконати якусь роботу, щоб не засмутити маму й тата. А зараз йому вже так багато років... Старенький, дуже хворий, але живий, живий нам на радість. Народився Василь Володимирович у березні 1920 року. В 13 років залишився без батька. Він помер у 36 років, застудившись, працюючи на видобутку каміння, куди його заслали за те, що він не хотів іти в колгосп. У малого Василька на все життя залишилися дуже теплі спогади про свого батька. Він був доброю, мудрою людиною, навчав сина всієї необхідної для чоловіка роботи, брав з собою в поле орати, працювати біля коней. А ще дуже в пошані сім'ї була книга. Після роботи, пізно ввечері, батько читав книги, календарі, розповідав цікаве, привчав своїх дітей любити книги. Після закінчення Хижинецької середньої школи поступає батько у Вінницький педагогічний інститут на фізико-математичний факультет. Та війна перекреслила всі надії і сподівання. З квітня 1941 року він проходить службу в Збройних Силах, закінчує артилерійське училище в м.Бухара і був відправлений на фронт командиром взводу. Воював на Західному, Білоруському, Українському фронтах. У серпні 1943 року отримав важке поранення. На лікування, відновлення пішло півтора року. І знову пішов на війну. Нагороджений багатьма орденами і медалями. У 1949 році був знову призваний до Збройних Сил, а в 1953 році комісований за станом здоров'я. За мирного життя закінчив курси бухгалтерів і до виходу на пенсію працював в конторі колгоспу «Перемога» с.Хижинці. З дружиною Наталією прожили майже 50 років. Одружившись у післявоєнному 1947 році, батьки все життя прожили в любові і злагоді. В домі ніколи не було суперечок, тато й мама дуже бережливо відносилися одне до одного. І нам, дітям, було спокійно і тепло у нашому домі. Померла мама у 1997 році від хвороби. Виховали п'ятеро дітей. Дві старші дочки вже на пенсії. Один з синів, на жаль, минулого року помер. Має Василь Володимирович 9 онуків, 10 правнуків. На даний час проживає зі своєю молодшою дочкою Надією і внуком Іллею.

Щиро хочеться побажати Василю Ільченку та його родині відмінного здоров’я, безмежного щастя та безхмарного неба. Нехай подальший життєвий шлях буде легким і світлим, а всі труднощі залишаться позаду в історії!

Фотозвіт:

Повернутись
Голова районної ради
Закревська Тетяна Петрівна

Зараз немає петицій на які триває збір підписів

Переглянути всі петиції »

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація