95-річний ювілей відзначала знана і шанована людина, уроженка села Зарванці - Давидова Параска Кирилівна

20.10.20

20 жовтня2020 року 95-річний ювілей відзначала знана і шанована людина, уродженка селаЗарванці-Давидова Параска Кирилівна. На свято з вітаннями до ювілярки завітали головаВінницької районної ради Тетяна Закревська, голова Вінницької райдержадміністрації Євгеній Луценко, голова районної ветеранської організації Петро Василинич, жителька селаЗарванці та депутат Вінницької районної ради Людмила Марценюк. Вітаючи іменинницю, гості бажали довгих років життя, міцного здоров’я, миру та сімейного благополуччя, достатку, шани і поваги від людей, родинного затишку та радощів від дітей, онуків та правнука. Висловлювали слова вдячності і поваги за мудрість, активність, щирість та добре серце, за те, що терпляче несла важкий хрест життєвих випробувань, покладаючись на Господа, власні сили і добрих людей. дякували. Окрім приємних та гарних слів презентували грамоту районної ради, районної державної адміністрації та районної організації ветеранів та грошову винагороду. Параска Кирилівнадуже чекала на цей день, готувалась заздалегідь в очікуванні гостей.  Її можна назвати живою історією села, адже ювілярша народилась в селі Зарванці, все життя прожила і пропрацювала в рідному селі, ставши не лише частиною його історії, а й активним учасником подій, пов’язаних з його розвитком. Параска Кирилівнанародилась 20.10.1925 року в селі Зарванці в селянській простій родині. Трудовий шлях ювілярки був нелегким – ще з дитинства вона важко працювала в місцевому колгоспі.На жаль, на долю випало багато випробувань: голодомор, Друга світова війна, післявоєнні роки, але це не зламало сильний дух Параски. Двіччі була заміжньою: має сина від першого шлюбу та доньку від другого, з якою  на сьогоднішній день і проживає. Діти подарували 4 внуків, 7 правнуків та 1 праправнука.Чоловік із життя відійшов у вічну пам’ять 20 років тому. Батьки іменинниці були колгоспниками, тож жінці прийшлось нелегко ставити на ноги дітей - згадує ювілярка.  Давидова Параска з тремтінням  та гіркими сльозами згадує  про завершення в 1942 році добровільного виїзду в Німеччину, адже хто потрапив до Німеччини пізніше, включно з можливими добровольцями, вербувалися примусово, їхньою особистою думкою та волею вже перестали цікавитися. Важкі спогоди, які живуть до сьогодні.Окрім роботи в колгоспі, для того щоб забезпечити сімейне благополуччя родини, вели сільське хазяйство в дома. Згодом після колгоспу працювала в будівельній бригаді. А вийшовши на пенсію працювала на пошті. Все було на довгому шляху: голод, холод, приниження, але вистояла і радіє сьогоденню, адже в неї в житті є найцінніший скарб - це велика дружня родина. Можна ще багато говорити про цю сильну жінку, яка пропри всі випробування долі, залишилась готовою й надалі дарувати свою любов, ділитися мудрістю з родиною та друзями.Параска Кирилівна, в свою чергу,приємними  сьозами дякувала гостям за тепло і увагу. З її слів стало зрозуміло, що для довгожителів не досить важливі дорогоцінні подарунки, як увага від місцевого та районного керівництва. Так, вони відчувають себе не забутими людьми, котрі зробили чимало корисних справ для свого рідного краюта була дуже задоволена привітаннямтавиразила велику подяку гостям.

Фотозвіт:

Повернутись
Голова районної ради
Шутак Ігор Анатолійович

Зараз немає петицій на які триває збір підписів

Переглянути всі петиції »

E-Mail: *

Пароль: *


Ще не зареєстровані? Реєстрація